.
Скачать бланк авансового звіту
Комментарии (0) | Просмотры: 0

скачать бланк авансового звіту

Однією з важливих передумов раціональної організації обліку є застосування найбільш ефективної форми бухгалтерсь­кого обліку, його технічної оснащеності.


Під формою бухгалтерського обліку розуміють певну систему взаємопов'язаних між собою облікових регістрів встановленої форми і змісту, що зумовлює послідовність і способи облікових записів.


Основними відмітними ознаками, що визначають особливості окремих форм бухгалтерського обліку, є: зовнішній вигляд і бу­дова облікових регістрів, взаємозв'язок регістрів синтетичного й аналітичного обліку, послідовність і техніка облікової реєстрації.


За час існування бухгалтерського обліку застосовувались різні форми. На самому ранньому ступені розвитку облік вівся самим власником господар­ства для організації спостереження і контролю за збереженням його майна та розміром одержуваного доходу. Відомо, що самою ранньою була стара італійська форма, описана італійським вченим-математиком Лукою Пачолі в його роботі "Трактат про рахунки і записи", виданій в 1494 р. у Венеції. В ній він писав, що для зручності і легкості потрібні три книги: Меморіал (Пам’ятна книга). Журнал і Головна книга. Операції записувались із слів власника або з його Пам'ятної книги (вона замінювала собою документи) в хронологічний регістр-Журнал (де зазначались кореспондуючі рахунки), а потім в систематичний регістр — Головну книгу. Рахунки в Головній книзі велись як індивідуальні, їх відкривали на кожний об'єкт обліку (наприклад, рахунок Коштів, рахунок Зерна, рахунок купця Мозиря тощо). За даними Головної книги складався баланс.


Таким чином, наприкінці XIV століття вперше була описана книжкова форма обліку. Вона задовольняла потреби купців і дрібних ремісників. Проте із зростанням обсягу діяльності, збільшенням кількості господарських опе­рацій виникла потреба в узагальнених (синтетичних) показниках. Тоді Голов­на книга перетворилася в регістр синтетичного обліку, паралельно якому став вестись аналітичний облік в окремих допоміжних книгах. Так наприкінці XIV століття появилась нова італійська форма бухгалтерського обліку.


У другій половині XVIII століття стали застосовувати меморіально-касову або німецьку форму обліку, при якій суворо розмежовувались касові і некасові операції. Для цього Журнал було поділено на кілька хронологічних регіст­рів — Касовий журнал. Меморіал тощо. Ця форма з середини XIX століття застосовувалась і в Росії.


Розвиток виробництва, торгового капіталу, банківських операцій потребу­вав дальшого розподілу праці облікових працівників. Для цього була розроб­лена багатожурнальна або французька форма бухгалтерського обліку, при якій хронологічні записи здійснювались в декількох журналах (касовому журналі, журналах обліку товарів, продажу, купівлі тощо). Від щоденних записів у Го­ловну книгу перейшли до записів в неї місячними підсумками, для підготовки яких було введено зведений журнал (що складався шляхом вибірок з щоден­них журналів). Поступово для обгрунтування записів в регістри почали вико­ристовувати документи.


Отже, форми бухгалтерського обліку постійно удосконалю­ються. Це зумовлено загальним розвитком народного госпо­дарства, ускладненням економічних відносин, зростанням обся­гу інформації, що підлягає обліку, удосконаленням практики самого обліку, а також впровадженням високопродуктивної обчислювальної техніки для механізації й автоматизації обчис­лювальних робіт. Прогресивною вважається така форма обліку, яка на основі впровадження обчислювальної техніки за­безпечує своєчасне одержання якісної інформації, необхідної для управління, а також системи показників звітності — при мінімальних затратах праці і засобів на ведення обліку.


Сучасними формами бухгалтерського обліку, що застосову­ються на підприємствах і в організаціях України, є: меморіаль­но-ордерна (контрольно-шахова), Журнал-головна, журнально-ордерна, автоматизована (комп'ютерна), спрощена форма обліку.


Меморіально-ордерна (контрольно-шахова) форма бухгал­терського обліку характеризується застосуванням книг для ве­дення синтетичного обліку і карток — для аналітичного. Поря­док облікової реєстрації господарських операцій при меморіально-ордерній формі такий. На підставі оформлених і перевірених документів (первинних або згрупованих) склада­ють меморіальні ордери. В них роблять посилання на доку­мент, що служить підставою для записів (або коротко викла­дається зміст запису), його номер і дата складання, вказуються кореспондуючі рахунки по даній операції і суми. Це допомагає упорядкуванню облікових записів.


Меморіальні ордери складають на окремих бланках або на самому документі, якщо на ньому відтворена (друкарським або іншим способом) форма ордера. Меморіальні ордери реєстру­ють у хронологічному регістрі синтетичного обліку — Реєстра­ційному журналі. Нумерацію меморіальних ордерів щомісячно починають з першого номера.


Реєстраційний журнал призначений для забезпечення збере­ження меморіальних ордерів, й також для наступної перевірки повноти і правильності записів господарських операцій в систе­мі рахунків. Цю перевірку здійснюють шляхом звірки місячних підсумків реєстраційного журналу з підсумками оборотів по де­бету і кредиту синтетичних рахунків в оборотній відомості.


Після реєстрації дані меморіальних ордерів записують у Го­ловну книгу, яка є систематичним регістром синтетичного обліку. Рахунки у Головній книзі будують за шаховим принци­пом у вигляді двосторонніх багатографних таблиць, окремі графи яких призначені для запису операцій у розрізі кореспондуючих рахунків. Така будова Головної книги полегшує конт­роль кореспондуючих рахунків, дає змогу аналізувати обороти за даними рахунків синтетичного обліку. Тому Головну книгу часто називають контрольною відомістю, а саму форму бухгал­терського обліку — контрольно-шаховою.


Кожний запис на дебеті рахунка Головної книги одночасно показує кореспондуючий рахунок по кредиту і, навпаки, запис на кредиті рахунка — кореспондуючий рахунок по дебету. Тому кожний запис у Голов­ну книгу роблять двічі: один раз на дебеті, другий раз — на кредиті відповідних рахунків. Після закінчення місяця по кож­ному рахунку підраховують обороти по дебету і кредиту, виз­начають залишки і складають оборотну відомість. При цьому будова Головної книги дозволяє складати оборотну відомість по синтетичних рахунках не тільки простої, а й шахової форми.


Аналітичний облік при меморіально-ордерній формі ведуть, як правило, на картках, а касових операцій — у Касовій книзі. Записи в регістри аналітичного обліку роблять із первинних документів, доданих до меморіального ордера. Після закінчен­ня місяця підраховують підсумки і складають оборотні (або сальдові) відомості по рахунках аналітичного обліку. Дані цих відомостей звіряють з оборотами і залишками відповідних син­тетичних рахунків. Цим досягається взаємна перевірка до­стовірності записів на рахунках синтетичного й аналітичного обліку. Після звірки записів за даними рахунків складають ба­ланс та інші форми звітності.


Меморіально-ордерна форма обліку свого часу відповідала вимогам, поставленим до бухгалтерського обліку. Поєднання синтетичного обліку у книгах з аналітичним обліком на карт­ках дає змогу використати їх переваги. Використання меморіальних ордерів сприяє упорядкуванню систематичного обліку, а перевірка дебетових і кредитових оборотів по рахун­ках Головної книги з оборотом реєстраційного журналу дає можливість встановити повноту і правильність записів і усуну­ти помилки (якщо вони мали місце).


Проте, при певних перевагах, меморіально-ордерна форма має суттєві недоліки, а саме:


- складання значної кількості документів бухгалтерського оформлення (меморіальних ордерів) створює зайву проміжну ланку між виправдними документами й обліковими регістрами;


- багаторазовість записів господарських операцій (у реєстраційному журналі, двічі на синтетичних рахунках Голов­ної книги, на аналітичних рахунках) і пов'язані з цим зайві за­трати праці;


- роз'єднаність синтетичного й аналітичного обліку, що часто призводить до відставання записів на аналітичні рахунки від записів на синтетичні;


- віднесення значного обсягу робіт (звірка даних хроно­логічного й систематичного обліку, а також синтетичного й. аналітичного обліку, виправлення помилок тощо) на кінець місяця, що зумовлює нерівномірність завантаження облікових працівників, відставання у складанні і поданні звітності;


- недостатня пристосованість облікових регістрів для отри­мання необхідної інформації для складання звітності, що зу­мовлює необхідність додаткових вибірок і розрахунків у про­цесі складання звітності.


Окрім цього, меморіально-ордерна форма обліку розрахова­на в основному на ручну працю або використання обчислю­вальної техніки на окремих ділянках обліку (нарахування заробітної плати тощо) і не пристосована до комплексної авто­матизації облікової інформації із застосуванням сучасної об­числювальної техніки. Тому перелічені недоліки меморіально-ордерної форми бухгалтерського обліку суттєво обмежують її застосування.


Форма бухгалтерського обліку Журнал-головна є спрощеним варіантом меморіально-ордерної форми і застосовується на невеликих за обсягом діяльності підприємствах і в організаціях, план рахунків яких передбачає незначну кількість рахунків синтетично­го обліку (малі підприємства, бюджетні установи та ін.).


Свою назву ця форма обліку одержала від основного її регістру синтетичного обліку — книги Журнал-головна.


Особливістю форми бухгалтерського обліку Журнал-головна є суміщення хронологічного і систематичного обліку по син­тетичних рахунках в одному комбінованому обліковому регістрі — книзі Журнал-головна, яка поєднує у собі реєстраційний журнал і Головну книгу. У лівій частині книги (перші чотири графи) ведуть хронологічну реєстрацію здійсню­ваних господарських операцій, оформлених відповідними доку­ментами. В них записують дату, номер, зміст операції, суму. Ця частина книги замінює реєстраційний журнал. Права частина книги поділена на кілька подвійних граф і призначена для систематизації зареєстрованих господарських операцій по дебету і кре­диту відповідних синтетичних рахунків. Ця частина книги заміняє головну книгу.


Кожну господарську операцію (або кілька однорідних згру­пованих операцій) на підставі виправдних документів або меморіальних ордерів записують у книгу Журнал-головна, при­чому суму записують в одному рядку тричі: у графі оборотів, на дебет одного рахунка і кредит — іншого. Якщо запис склад­ний, то суму дебетового або кредитового обороту записують на кількох рахунках, але загальна сума дебетових записів по­винна дорівнювати загальній сумі кредитового запису (або на­впаки), а також сумі, зазначеній у графі оборотів.


Аналітичний облік при формі Журнал-головна ведуть на картках або в книгах. Господарські операції в них записують на підставі виправдних документів, доданих до меморіальних ордерів. Наприкінці місяця за даними карток (книг) складають оборотні відомості по рахунках аналітичного обліку, підсумки яких порівнюють з оборотами і залишками відповідних синте­тичних рахунків, що містяться у книзі Журнал-головна, і вста­новлюють правильність відображених господарських операцій в облікових регістрах. За даними книги Журнал-головна скла­дають бухгалтерський баланс.


Основною перевагою форми бухгалтерського обліку Журнал-головна є простота і наочність записів синтетичного обліку. Проте при використанні великої кількості синтетичних рахунків Ця форма втрачає наочність записів. Окрім цього, ведення обліку У книжкових регістрах утруднює використання обчислювальної техніки при опрацюванні облікової інформації.


Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку грун­тується на широкому застосуванні системи накопичувальних і групувальних облікових регістрів — журналів-ордерів і допоміжних відомостей до них.


Записи в журнали-ордери (основні регістри) здійснюються безпосередньо на підставі виправдних документів в міру їх над­ходження і опрацювання (без складання меморіальних ордерів). При значній кількості однорідних документів по операціях їх дані попередньо групують у допоміжних відомостях, місячні підсумки яких переносять потім у відповідні журнали-ордери.


У журналах-ордерах хронологічний і систематичний облік суміщені. Звідси зрозуміла і сама назва цих регістрів: вони од­ночасно служать журналами (оскільки записи в них здійсню­ють в хронологічному порядку) і ордерами (оскільки місячні підсумки журналів-ордерів за кореспондуючими рахунками замінюють собою меморіальні ордери).


За зовнішнім виглядом журнали-ордери являють собою окремі аркуші-регістри багатографної форми, призначені для кредитових записів того балансового рахунка, операції по жому облічуються в даному журналі-ордері. В окремих графах журналу-ордера вказані рахунки, які кореспондують з кредитом даного рахунка. Формат цих регістрів, розміщених граф і порядок записів залежать від особливостей облічуваних опе­рацій. В усіх регістрах завчасно надрукована типова кореспон­денція рахунків. Кожному журналу-ордеру присвоюють постійний номер.


Для запобігання повторних записів журнали-ордери побудо­вано за кредитовою ознакою: всі господарські операції відобра­жають по кредиту даного синтетичного рахунка і дебету корес­пондуючих з ним рахунків. Кредитову ознаку взято в основу будови журналів-ордерів тому, що вона більшою мірою, ніж дебетова, відповідає характеру здійснюваних операцій. Кредит рахунка в більшості випадків показує мовби початок руху засобів, звідки вони надходять, а дебет — його закінчення, тобто куди засоби надходять або де вони використані.


Записи господарських операцій в журнали-ордери здійсню­ють за шаховим принципом, який полягає в тому, що за один робочий прийом суму господарської операції записують одно­часно по дебету і кредиту кореспондуючих рахунків. Це дає змогу значно скоротити кількість облікових записів, зменшити обсяг облікової роботи і підвищити якість самого обліку Всі кредитові обороти по синтетичному рахунку збираються в одному журналі-ордері. Дебетові обороти по цьому рахунку одержують відображення в тих журналах-ордерах, у яких роблять записи на рахунках, що кореспондують з дебетом даного ра­хунка. Тому загальна сума дебетового і кредитового обороту по кожному синтетичному рахунку може бути одержана тільки шляхом вибірки з відповідних журналів-ордерів.


Як виняток, для посилення контролю за рухом і збережен­ням грошових коштів, по окремих рахунках ("Каса", "Поточ­ний рахунок", "Валютний рахунок" та деяких інших) поряд з журналами-ордерами за кредитовою ознакою ведуть допоміжні відомості по дебету цих рахунків.


Отже, при журнально-ордерній формі бухгалтерського обліку будова облікових регістрів забезпечує поточний запис господарсь­ких операцій за шаховим принципом.


По деяких синтетичних рахунках ("Каса", "Поточний раху­нок", "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками" тощо) ведуть окремі журнали-ордери. Проте, більшість журналів-ордерів призначені для запису операцій не по одному, а по декількох взаємопов'язаних рахунках. Так, журнал-ордер № 13 призначений для відображення господарських операцій по кре­диту рахунків "Основні засоби", "Знос основних запасів", "Статутний капітал", що дає закінчену характеристику руху ос­новних засобів, їх зносу та пов'язані з ним зміни статутного капіталу.


Для прикладу розглянемо будову і порядок записів у журналі-ордері № 7 по рахунку "Розрахунки з підзвітними особа­ми". Як видно, у цьому журналі-ордері аналітичний і синтетичний облік розрахунків з підзвітними особами забезпе­чується в єдиній системі записів. Аналітичний облік ведуть за виданими в підзвіт коштами і здійснюють записи позиційним (лінійним) способом. Кожній підзвітній особі в журналі відведе­но окремий рядок, у якому записують суму виданого авансу, суму витрат, списаних на підставі авансового звіту, а також за­лишок невикористаного авансу. Узагальнені (синтетичні) дані по рахунку "Розрахунки з підзвітними особами" одержують шляхом підведення підсумків по аналітичних рахунках у жур­налі-ордері.


Отже, важливою особливістю будови окремих журналів-ордерів є поєднання в одному обліковому регістрі синтетичного й аналітичного обліку.


По рахунках, які охоплюють велику кількість облічуваних об'єктів (основні засоби, матеріали, паливо, розрахунки по оплаті праці тощо), аналітичний облік ведуть так само, як і при інших формах обліку — на картках або в книгах. Аналітичний облік касових операцій, як і при інших формах обліку, здійснюється у Касовій книзі.


Однією із суттєвих переваг журнально-ордерної форми обліку перед іншими формами є пристосованість облікових регістрів для складання звітності. Для цього в журналах-ордерах завчасно передбачають перелік показників звітності, за якими і здійснюється поточний облік. Це дає змогу без додат­кових вибірок і розрахунків одержувати безпосередньо із облікових регістрів інформацію для складання звітності.


Таким чином, важливою особливістю журналів-ордерів є при­стосованість облікових регістрів для складання звітності.


Як зазначалося раніше, записи у журнали-ордери здійсню­ють у хронологічному порядку в міру надходження і опрацю­вання документів. На кожному документі вказують номер журналу-ордера і порядковий номер запису. Відпрацьовані документи зберігають у окремих папках і підшивають в поряд­ку послідовності зроблених записів у журналі-ордері, що забезпечує можливість швидкого знаходження потрібного до­кумента. Журнали-ордери можуть складатися також за допо­могою використання обчислювальної техніки.


Наприкінці місяця по кожному журналу-ордеру підводять підсумки зроблених записів, які обов'язково звіряють з доку­ментами, які послужили підставою для записів. Загальний підсумок по кредиту рахунка в журналі-ордері порівнюють з підсумками кореспондуючих по дебету рахунків. Це забезпе­чує перевірку правильності облікових записів без складання оборотних відомостей. Оборотні відомості складають тільки по тих рахунках, по яких ведуть картки (книги) аналітичного обліку.


Після закінчення місяця журнали-ордери і допоміжні відо­мості до них підписуються працівниками бухгалтерії, що скла­дали їх, і головним бухгалтером. Місячні обороти журналів-ордерів переносять у Головну книгу, про що роблять відповідні позначки.


Головна книга призначена для щомісячного узагальнення даних поточного обліку журналів-ордерів, перевірки правиль­ності облікових записів і складання балансу. Для кожного син­тетичного рахунка в Головній книзі відводять окрему сторінку, а для запису місячних оборотів журналів-ордерів — окремий рядок. Кредитові обороти журналів-ордерів у Головну книгу переносять загальним підсумком (оскільки розгорнуто за ко­респондуючими рахунками вони відображаються у журналі-ордері); дебетові обороти записують окремими сумами із різних журналів-ордерів (щоб показати кореспонденцію дебето­вого обороту). Таким чином, журнали-ордери і Головна книга взаємно доповнюють одне одного і дають розгорнуту корес­понденцію по дебету і кредиту кожного синтетичного рахунка.


Наприкінці місяця по кожному синтетичному рахунку Го­ловної книги виводять залишок (сальдо), який записується в окрему графу. За даними Головної книги складають бухгал­терський баланс. Складати оборотну відомість по синтетичних рахунках при цій формі обліку немає потреби.


Після складання балансу журнали-ордери здають до бухгал­терського архіву, де їх переплітають в окремі папки з дотри­манням хронологічної послідовності.


Діалогово-автоматизована (комп'ютерна) форма бухгалтерсь­кого обліку грунтується на комплексному використанні швид­кодіючих ЕОМ, які забезпечують автоматизований процес зби­рання, реєстрації й опрацювання облікової інформації, необхідної для контролю й управління. Порядок опрацювання первинної документації на ЕОМ визначається системою про­грамного забезпечення, яка керує цим процесом. Дані первин­них документів накопичуються у запам'ятовуючому пристрої ЕОМ (магнітні диски, магнітні стрічки). При цьому для кожно­го синтетичного й аналітичного рахунка відводиться окреме місце зберігання інформації. У запам'ятовуючий пристрій ЕОМ вводяться також початкові залишки на рахунках, планові і нор­мативні дані, необхідні для обліку і контролю. Систематизація введеної інформації на рахунках здійснюється автоматично: до­сить ввести змінну інформацію один раз, тобто вказати код інформації і суму, як машина за її номером вибирає із кла­сифікатора код рахунків, що дебетуються і кредитуються.


Первинна інформація вводиться у комп'ютерну систему програмістом або самим бухгалтером, який здійснює візуаль­ний і машинний контроль, веде діалог, виправляє помилки, опрацьовує за допомогою комп'ютера інформацію; за допо­могою друкуючого пристрою отримує відповідні машино­грами (документів, регістрів синтетичного й аналітичного обліку, оборотних і сальдових відомостей, балансу та інших форм звітності).


Таким чином, діалогово-автоматизована форма забезпечує повноту автоматизованої обробки і систематизацію облікової інформації та видачу вихідної інформації як у вигляді друкова­них документів, так і відеограм. Вихідна інформація повинна, оформлятися в порядку, який забезпечує:


- достовірність, тобто безпомилкове формування облікової, контрольної і звітної інформації відповідно до методології бух­галтерського обліку і звітності;


- своєчасність;


- системність, тобто взаємозв'язок інформації хроно­логічного і систематичного обліку, синтетичного й аналітично­го обліку, облікової і звітної інформації;


- обгрунтованість, тобто відповідність даних перевіреним і опрацьованим первинним документам;


- повноту, тобто отримання всієї облікової і звітної інфор­мації, необхідної для обліку і контролю;


- юридичну повноцінність інформації, що формується.


Впровадження в обліковий процес комп'ютерної техніки зу­мовило заміну паперових носіїв інформації технічними з надан­ням їм, відповідно до Положення про документальне забезпе­чення записів у бухгалтерському обліку (затверджене наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 р. № 88), юридичної сили.


Документи і машинограми, виготовлені машинним спосо­бом, для надання їм юридичної сили повинні відповідати вимогам стандартів і бути закодовані відповідно до затвердженої систе­ми кодифікації. Підписи осіб, відповідальних за достовірність інформації, виконуються у вигляді пароля або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати особу, що відобразила господарську операцію, і виключити мож­ливість користуватися чужими кодами. Отже, система обліку, яка грунтується на використанні високо­ефективної обчислювальної техніки, є особливою формою бух­галтерського обліку, що відповідає сучасним вимогам уп­равління і забезпечує: суміщення документації і реєстрації облікової інформації; зниження трудомісткості обліку з одно­часним підвищенням достовірності й оперативності інформації; інтеграцію окремих видів господарського обліку — оператив­ного, бухгалтерського і статистичного; своєчасне надання інформації, необхідної для прийняття економічно обгрунтова­них рішень.


Спрощена форма бухгалтерського обліку на малих підприємствах. Організація бухгалтерського обліку господарсь­ких операцій на малих підприємствах грунтується на єдиних методологічних засадах, встановлених Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".


Малі підприємства можуть самостійно обирати форму бух­галтерського обліку залежно від потреб свого виробництва, його складності та чисельності працівників. Так, для підприємств, які функціонують у матеріальній сфері виробництва, рекомендується використовувати регістри журнально-ор­дерної форми бухгалтерського обліку. Підприємства громадсь­кого харчування і торгівлі використовують регістри спрощеної форми бухгалтерського обліку.


Міністерство фінансів України у Вказівках про склад та по­рядок заповнення облікових регістрів малими підприємствами, затверджених наказом від 31.05.96 № 112, передбачило застосу­вання спрощеної форми бухгалтерського обліку малими підприємствами з простим технологічним процесом виробниц­тва продукції (виконання робіт, послуг), які здійснюють за місяць не більш як. 300 господарських операцій. При організації обліку за спрощеною формою мале підприємство на підставі Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та орга­нізацій складає робочий план рахунків із скороченою номен­клатурою рахунків, що дає змогу вести облік майна підприємства та його зобов'язань у регістрах бухгалтерського обліку на основних, головних для нього рахунках. Так, матеріали, паливо, запасні частини, малоцінні і швидкозношу­вані предмети обліковуються на одному рахунку — "Виробничі запаси"; операції з обліку витрат, пов'язаних з виробництвом, які за типовим Планом рахунків відображаються на рахунках "Виробництво", "Загальновиробничі витрати", "Брак у вироб­ництві", "Витрати обігу", обліковують на рахунку "Виробниц­тво"; облік готової продукції і товарів ведуть на одному рахун­ку — "Готова продукція"; облік дебіторської і кредиторської заборгованості, включаючи розрахунки з підзвітними особами, з працівниками по інших операціях, векселі видані та векселі одержані, ведеться на рахунку "Розрахунки з різними дебітора­ми і кредиторами" і т. ін.


При простій формі обліку реєстрація первинних облікових документів, відображення господарських операцій на рахунках, визначення собівартості продукції і фінансового результату ве­дуться в одному регістрі — Книзі обліку господарських опе­рацій за формою № К-1. Ця книга містить усі застосовувані малим підприємством рахунки, є комбінованим регістром хронологічного і систематичного обліку, на підставі якого можна визначити наявність засобів та їхніх джерел на відповідну дату, скласти бухгалтерську звітність.


Поряд з Книгою обліку господарських операцій для обліку розрахунків по оплаті праці з працівниками та бюджетом по прибутковому податку малі підприємства ведуть Відомість обліку заробітної плати за формою № В-8. За наявності у ма­лого підприємства основних засобів, матеріальних цінностей, готової продукції і товарів рекомендується для ведення обліку такого майна використовувати Відомість обліку основних засобів, нарахованих амортизаційних відрахувань (зносу) за формою № В-1 та Відомість обліку виробничих запасів, готової продукції та товарів за формою № В 2.


Форма бухгалтерського обліку з використанням (веденням) регістрів обліку майна малого підприємства передбачає обов'яз­кове ведення таких облікових регістрів:


- Відомість обліку основних засобів, нарахованих аморти­заційних відрахувань (зносу) за формою № В-1;


- Відомість обліку виробничих запасав, готової продукції ті товарів за формою № В-2;


- Відомість обліку грошових коштів і фондів за формою №В-4;


- Відомість обліку розрахунків та інших операцій за фор­мою № В-5;


- Відомість обліку реалізації за формою № В-6 (плата);


- Відомість обліку реалізації за формою № В-6 (відванта­ження);


- Відомість обліку розрахунків з постачальниками за фор­мою № В-7;


- Відомість обліку заробітної плати за формою № В-8.


Кожна відомість застосовується, як правило, для обліку роз­рахунків по одному з використовуваних рахунків. Сума будь-якої операції записується у двох відомостях одночасно: у першій — по дебету рахунка з наведенням шифру рахунка, який кредитується (у графі "Кореспондуючий рахунок"), а у другій — по кредиту рахунка з аналогічним записом шифру ра­хунка, що дебетується.


Наприкінці місяця для узагальнення даних поточного обліку і взаємної перевірки правильності записів на рахунках місячні обороти вище розглянутих відомостей переносяться у Відомість (шахову) за формою № В-9.


Бухгалтерська звітність суб'єктами малого підприємництва складається в порядку, визначеному Міністерством фінансів України в Інструкції про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства.

загрузка...

Другие новости по теме:

  • Скачать бланк журнала ордера 1
  • Скачать бланк баланса украина
  • Скачать бланк рахунок-фактура
  • Скачать бланк ф2
  • Скачать бланк акт виконаних робіт

  •  


    Если у Вас получилось Скачать бланк авансового звіту , можем Вас поздравить )). Если Скачать бланк авансового звіту не получилось из-за битых ссылок - обязательно напишите в комментах! Ну, и если Вы просто не знаете как Скачать бланк авансового звіту - поищите в интернете инструкции на эту тему .



    Добавление комментария
    Ваше Имя:
    Ваш E-Mail:

    Код:
    Включите эту картинку для отображения кода безопасности
    обновить если не виден код
    Введите код:


    Пользователей: 0
    Отсутствуют.

    Роботов: 1
    Yandex